Як перевірити покриття розпилу за допомогою водочутливого паперу
Після обприскування часто постає питання: «Як дізнатися, чи краплі розчину дісталися туди, куди потрібно?» Комусь достатньо просто визирнути з кабіни й окинути оком оброблені ряди. Хтось іде перевіряти, чи промокло листя. Інші оператори повертаються, коли продукт висохне, й шукають білий осад на листі.
Усі ці методи — доволі непогана практика відстежування результатів, однак точнішим способом буде використання водочутливого або маслочутливого паперу, що змінює колір із жовтого на блакитний при потраплянні на нього крапель. Це надає змогу чітко побачити розподіл крапель і загальну площу покриття. Крім того, можна провести підрахунки й порівняти налаштування розпилювачів, оцінити вплив погоди або, навіть, ефект від вибору розпилювачів, тиску чи обсягу рідини. Пропонуємо низку перевірених рекомендацій.
1. Намалюйте мапу
Почніть із простого малюнка рослини, яку потрібно обробити: дерево, очерет, кущ, лоза тощо. На малюнку пронумеруйте місця розташування квадратів паперу, а також поставте номери на зворотній стороні кожного папірця аби знати, звідки його забрали після обприскування. Слід іще вказати номер проходу аби можна було відрізнити спосіб регулювання розпилювачів та відповідний прохід. Імовірно, ви щось зміните в параметрах обробки аби перевірити, як це впливає на покриття. Якщо такі дані ретельно не занотувати, усі папірці дуже легко змішаються. Потрібно розташувати водочутливий папір щонайменше на двох рослинах, які стоять проти вітру від обприскувача аби отримати точну картину середнього покриття. Обов’язково одягніть захисні рукавички й уникайте роси аби на папірцях передчасно не почалася реакція.
2. Правильно розташуйте й пронумеруйте папірці
Критично важливим є рівномірно розподілити водочутливий папір по кроні кожної цільової рослини. Папірці слід закріпити в ключових місцях, де в минулому були проблеми зі шкідниками (парша на верхівці дерева або крапчаста дрозофіла в центральній нижній частині високорослої чорниці), або в тих місцях, де надзвичайно важко забезпечити покриття. Рекомендуємо розташовувати водочутливий папір на верхівці, у центрі та внизу крони дерев, а також буквально із зовнішньої сторони крони зі сторони проходження обприскувача.
3. Зафіксуйте папірці
Деякі фермери користуються канцелярськими скріпками або затискачами аби прикріпити папірці до невеликих гілок. Їх можна зафіксувати степлером до верхньої або нижньої сторони листків (якщо листя через це не відірветься). Папір можна обгорнути довкола стеблини аби визначити панорамність покриття чи ступінь промокання й проникнення. Водочутливий папір також можна прикріпити степлером до стовбура дерева аби перевірити, чи не марнується розчин, що має потрапляти на крону. Їх навіть можна приколоти дротяними прапорцями до ґрунту аби дізнатися, чи належним чином розташовані нижні розпилювачі та чи не стікає розчин з крони. Загалом, водочутливий папір можна розташовувати всюди аби перевірити покриття при обприскуванні.
Папірці можна вішати лицьовою стороною до проходу, тобто чутливою стороною до обприскувача. Слід паралельно розташовувати по два папірці на одному положенні: з одного боку проходу та з іншого аби контролювати покриття з обох сторін. Важливо розміщувати папірці на тих самих місцях. У цьому допоможуть кольорові стрічки, завдяки яким також легше знаходити самі папірці після обприскування або змінювати їх, якщо потрібно оцінити інший прохід. Для точнішого зіставлення даних розміщуйте нові папірці ідентично до розташування старих.
4. Обприскування, перевірка, знову обприскування
Після виставлення папірців зробіть один прохід з одного боку при двох відкритих штангах (в режимі звичайного обприскування). Переконайтеся, що почали обприскування заздалегідь до проходження цілі й продовжуйте обприскувати після того, як минете її аби забезпечити, що отримане покриття показує фактичну точність внесення розчину. Оператору варто вийти з кабіни й перевірити папірці перед тим, як зробити прохід з іншого боку. Також можна дізнатися чимало стосовно того, як вітер впливає на обприскування. Після цього можна проводити обприскування з іншого боку.
5. Тлумачення малюнка обприскування
Можливо, ви помічали, що зовнішні ділянки великої крони отримують більше розчину, ніж внутрішні. Це не дивно, оскільки струмені розчину мають пройти крізь зовнішній шар листя аби потрапити всередину. У результаті на внутрішні папірці часто потрапляє пропорційно менше крапель, і саме їх слід брати за основу, визначаючи достатність покриття при обприскуванні.
Тому рекомендація: «Проводити обприскування, поки з рослини не починає стікати розчин» не працює. Часто із зовнішньої частини широкої густої крони починає стікати розчин, що розпилюється, ще до того, як внутрішня частина одержить достатнє покриття. Крім того, як проводити обприскування до початку стікання розчину? Як дізнатися, коли зупинитися поки ще не пізно? Якість рекомендацій на упаковках хімічних продуктів щодо цього, інколи є щонайменше сумнівною…
Коли на водочутливий папір потрапляє така кількість розчину, що з нього вже стікають краплі, разом з ними стікатиме й блакитна фарба. Для внесення рідких розчинів такий спосіб підходить, проте для типових концентратів фунгіцидів та інсектицидів це занадто.
При оцінюванні покриття не користуйтеся підрахунком крапель, що наводиться в інструкції до комплекту водочутливого паперу: їхні дані в деяких виробників давно не оновлювалися й вони більше підходять для польового застосування, ніж для пневматичного обприскування. Дослідження й досвід припускають, що 85 окремих дрібних/середніх крапель на кв. см при загальному покритті 15% вважаються достатнім показником при внесенні більшости листяних інсектицидів і фунгіцидів. Слід пам’ятати лише про один рекомендований поріг і при обприскуванні в режимі великих крапель — більше сконцентруватися на рівномірному розподілі та 15% покритті.
Це спірне питання, але показник 85 дрібних/середніх крапель на кв. см та 15% загального покриття поверхні свідчить про належне пневматичне покриття при більшості випадків обробки листяних культур. Це правило в меншому ступені стосується дуже великих крапель, оскільки їхня кількість менша, й вони покривають більшу площу загалом. У такій ситуації слід зосередитися першочергово на розподілі струменів і 15% покритті. Екстремальний приклад — це, коли за мету поставлено зрошення культури слабко концентрованим розчином масла до повного насичення.
6. Внести зміни, спробувати знову
Непросто визначити поріг між достатнім і недостатнім покриттям при обприскуванні. Коли збираєте й оглядаєте папірці, подумайте, з яким продуктом збираєтеся працювати: «Чи це контактний, трансламінарний чи локально-системний пестицид? Які шанси на те, що комаха чи спора контактуватимуть із залишками розчину? Чи скоро наступне обприскування (наприклад, фунгіцидом) та чи матиме той розчин, що вже є на листі, залишкову активність?» Щодо останнього, захисні фунгіциди часто наносяться пошарово, тож те, що пропустили при першому обприскуванні, покриється при наступному. Дуже часто «достатнє покриття» — є значно меншим, ніж гадає собі більшість операторів.
Якщо ви задоволені покриттям, зафіксуйте свої налаштування при обприскуванні аби знову ними скористатися на тій ділянці (при аналогічних погодних умовах, припускаючи, що крона рослин не сильно змінилася до наступного обприскування).
Якщо ви не задоволені результатом, внесіть зміни в налаштуваннях обприскувача аби покращити справу, повторно розмістіть папірці й повторіть операцію.
Інші методи оцінки покриття
Слід зазначити, що хоча водочутливий папір — універсальний, доступний за ціною та простий у використанні інструмент, він має певні недоліки. Розташування й орієнтація папірців дуже важлива. Часто буває, що краплі розчину потрапляють не на чутливу, а на зворотну сторону паперу. Дуже важко поцілити в папірці, розташовані в центрі крони, або в ті, що перекриті від розпилу фруктами. Коли до струменя повернутий тонкий край папірця (лицьовою стороною до ґрунту), залишається дуже невелика площа, у яку складно влучити.
Використовуйте достатньо повітря аби просто обдати листя. Таким чином всі поверхні потрапляють, хоча й не надовго, під струмені обприскувача. Завеликий потік повітря повертає листя в одну лінію зі струменем, відкриваючи лише їхній тонкий край і цим ускладнюють покриття. Забагато повітря також змушує листя нашаровуватися каскадом (перекриватися), що створюватиме тіні.
Крім того, на водочутливому папері не фіксуються найдрібніші краплі (<50 мкм). Тобто на листя може бути нанесено розчин, а його на папері зовсім не видно. У сукупності зі способом дії продукту (тобто контактним або локально-системним) та можливим перерозподілом через дощ чи роси, покриття розбризкуванням є належним показником захисту, проте не остаточним.
Хоча покриття — хороший показник, покращене покриття не завжди дорівнює підвищеній ефективності.
Деякі оператори використовують інші методи перевірки покриття. Каолінова глина — інертна суміш, що залишає білий осад при висиханні. Червоний, жовтий або зелений розчинний харчовий барвник також можна використовувати як індикатор покриття. Навіть такі флуоресцентні барвники як фосфор можна розприскувати вночі та підсвічувати чорним світлом.
Каолінова глина та флуоресцентні барвники розприскані на крони фруктових дерев надають багато інформації щодо покриття при обприскуванні, проте достатньо незручні в порівнянні з водочутливим папером.
Домашнє завдання
Ці методи підкажуть чимало оператору, оскільки за їх використання краплі осідають на фактичній цілі, а не на папірцю, прикріпленому на кроні рослини. Однак, вони займають досить багато часу, зусиль і, зазвичай, недоступні для більшости операторів.
Крім того, вони не дозволяють проводити багаторазове обприскування крони тієї самої рослини для порівняння впливу на покриття через зміну налаштувань — якщо вже ціль обприскано, то її обприскано.
Незалежно від того який метод ви вирішите використовувати, розуміння того, як зміни в обприскувачі або дія погоди впливають на ефективність покриття, є критично важливою інформацією.
Можливо, знадобиться час і деякі зусилля, аби все вийшло вірно, проте покращене покриття та зниження витрат розчину стануть суттєвою фінансовою винагородою за ваші зусилля.
Усі ці методи — доволі непогана практика відстежування результатів, однак точнішим способом буде використання водочутливого або маслочутливого паперу, що змінює колір із жовтого на блакитний при потраплянні на нього крапель. Це надає змогу чітко побачити розподіл крапель і загальну площу покриття. Крім того, можна провести підрахунки й порівняти налаштування розпилювачів, оцінити вплив погоди або, навіть, ефект від вибору розпилювачів, тиску чи обсягу рідини. Пропонуємо низку перевірених рекомендацій.
1. Намалюйте мапу
Почніть із простого малюнка рослини, яку потрібно обробити: дерево, очерет, кущ, лоза тощо. На малюнку пронумеруйте місця розташування квадратів паперу, а також поставте номери на зворотній стороні кожного папірця аби знати, звідки його забрали після обприскування. Слід іще вказати номер проходу аби можна було відрізнити спосіб регулювання розпилювачів та відповідний прохід. Імовірно, ви щось зміните в параметрах обробки аби перевірити, як це впливає на покриття. Якщо такі дані ретельно не занотувати, усі папірці дуже легко змішаються. Потрібно розташувати водочутливий папір щонайменше на двох рослинах, які стоять проти вітру від обприскувача аби отримати точну картину середнього покриття. Обов’язково одягніть захисні рукавички й уникайте роси аби на папірцях передчасно не почалася реакція.
2. Правильно розташуйте й пронумеруйте папірці
Критично важливим є рівномірно розподілити водочутливий папір по кроні кожної цільової рослини. Папірці слід закріпити в ключових місцях, де в минулому були проблеми зі шкідниками (парша на верхівці дерева або крапчаста дрозофіла в центральній нижній частині високорослої чорниці), або в тих місцях, де надзвичайно важко забезпечити покриття. Рекомендуємо розташовувати водочутливий папір на верхівці, у центрі та внизу крони дерев, а також буквально із зовнішньої сторони крони зі сторони проходження обприскувача.
3. Зафіксуйте папірці
Деякі фермери користуються канцелярськими скріпками або затискачами аби прикріпити папірці до невеликих гілок. Їх можна зафіксувати степлером до верхньої або нижньої сторони листків (якщо листя через це не відірветься). Папір можна обгорнути довкола стеблини аби визначити панорамність покриття чи ступінь промокання й проникнення. Водочутливий папір також можна прикріпити степлером до стовбура дерева аби перевірити, чи не марнується розчин, що має потрапляти на крону. Їх навіть можна приколоти дротяними прапорцями до ґрунту аби дізнатися, чи належним чином розташовані нижні розпилювачі та чи не стікає розчин з крони. Загалом, водочутливий папір можна розташовувати всюди аби перевірити покриття при обприскуванні.
Папірці можна вішати лицьовою стороною до проходу, тобто чутливою стороною до обприскувача. Слід паралельно розташовувати по два папірці на одному положенні: з одного боку проходу та з іншого аби контролювати покриття з обох сторін. Важливо розміщувати папірці на тих самих місцях. У цьому допоможуть кольорові стрічки, завдяки яким також легше знаходити самі папірці після обприскування або змінювати їх, якщо потрібно оцінити інший прохід. Для точнішого зіставлення даних розміщуйте нові папірці ідентично до розташування старих.
4. Обприскування, перевірка, знову обприскування
Після виставлення папірців зробіть один прохід з одного боку при двох відкритих штангах (в режимі звичайного обприскування). Переконайтеся, що почали обприскування заздалегідь до проходження цілі й продовжуйте обприскувати після того, як минете її аби забезпечити, що отримане покриття показує фактичну точність внесення розчину. Оператору варто вийти з кабіни й перевірити папірці перед тим, як зробити прохід з іншого боку. Також можна дізнатися чимало стосовно того, як вітер впливає на обприскування. Після цього можна проводити обприскування з іншого боку.
5. Тлумачення малюнка обприскування
Можливо, ви помічали, що зовнішні ділянки великої крони отримують більше розчину, ніж внутрішні. Це не дивно, оскільки струмені розчину мають пройти крізь зовнішній шар листя аби потрапити всередину. У результаті на внутрішні папірці часто потрапляє пропорційно менше крапель, і саме їх слід брати за основу, визначаючи достатність покриття при обприскуванні.
Тому рекомендація: «Проводити обприскування, поки з рослини не починає стікати розчин» не працює. Часто із зовнішньої частини широкої густої крони починає стікати розчин, що розпилюється, ще до того, як внутрішня частина одержить достатнє покриття. Крім того, як проводити обприскування до початку стікання розчину? Як дізнатися, коли зупинитися поки ще не пізно? Якість рекомендацій на упаковках хімічних продуктів щодо цього, інколи є щонайменше сумнівною…
Коли на водочутливий папір потрапляє така кількість розчину, що з нього вже стікають краплі, разом з ними стікатиме й блакитна фарба. Для внесення рідких розчинів такий спосіб підходить, проте для типових концентратів фунгіцидів та інсектицидів це занадто.
При оцінюванні покриття не користуйтеся підрахунком крапель, що наводиться в інструкції до комплекту водочутливого паперу: їхні дані в деяких виробників давно не оновлювалися й вони більше підходять для польового застосування, ніж для пневматичного обприскування. Дослідження й досвід припускають, що 85 окремих дрібних/середніх крапель на кв. см при загальному покритті 15% вважаються достатнім показником при внесенні більшости листяних інсектицидів і фунгіцидів. Слід пам’ятати лише про один рекомендований поріг і при обприскуванні в режимі великих крапель — більше сконцентруватися на рівномірному розподілі та 15% покритті.
Це спірне питання, але показник 85 дрібних/середніх крапель на кв. см та 15% загального покриття поверхні свідчить про належне пневматичне покриття при більшості випадків обробки листяних культур. Це правило в меншому ступені стосується дуже великих крапель, оскільки їхня кількість менша, й вони покривають більшу площу загалом. У такій ситуації слід зосередитися першочергово на розподілі струменів і 15% покритті. Екстремальний приклад — це, коли за мету поставлено зрошення культури слабко концентрованим розчином масла до повного насичення.
6. Внести зміни, спробувати знову
Непросто визначити поріг між достатнім і недостатнім покриттям при обприскуванні. Коли збираєте й оглядаєте папірці, подумайте, з яким продуктом збираєтеся працювати: «Чи це контактний, трансламінарний чи локально-системний пестицид? Які шанси на те, що комаха чи спора контактуватимуть із залишками розчину? Чи скоро наступне обприскування (наприклад, фунгіцидом) та чи матиме той розчин, що вже є на листі, залишкову активність?» Щодо останнього, захисні фунгіциди часто наносяться пошарово, тож те, що пропустили при першому обприскуванні, покриється при наступному. Дуже часто «достатнє покриття» — є значно меншим, ніж гадає собі більшість операторів.
Якщо ви задоволені покриттям, зафіксуйте свої налаштування при обприскуванні аби знову ними скористатися на тій ділянці (при аналогічних погодних умовах, припускаючи, що крона рослин не сильно змінилася до наступного обприскування).
Якщо ви не задоволені результатом, внесіть зміни в налаштуваннях обприскувача аби покращити справу, повторно розмістіть папірці й повторіть операцію.
Інші методи оцінки покриття
Слід зазначити, що хоча водочутливий папір — універсальний, доступний за ціною та простий у використанні інструмент, він має певні недоліки. Розташування й орієнтація папірців дуже важлива. Часто буває, що краплі розчину потрапляють не на чутливу, а на зворотну сторону паперу. Дуже важко поцілити в папірці, розташовані в центрі крони, або в ті, що перекриті від розпилу фруктами. Коли до струменя повернутий тонкий край папірця (лицьовою стороною до ґрунту), залишається дуже невелика площа, у яку складно влучити.
Використовуйте достатньо повітря аби просто обдати листя. Таким чином всі поверхні потрапляють, хоча й не надовго, під струмені обприскувача. Завеликий потік повітря повертає листя в одну лінію зі струменем, відкриваючи лише їхній тонкий край і цим ускладнюють покриття. Забагато повітря також змушує листя нашаровуватися каскадом (перекриватися), що створюватиме тіні.
Крім того, на водочутливому папері не фіксуються найдрібніші краплі (<50 мкм). Тобто на листя може бути нанесено розчин, а його на папері зовсім не видно. У сукупності зі способом дії продукту (тобто контактним або локально-системним) та можливим перерозподілом через дощ чи роси, покриття розбризкуванням є належним показником захисту, проте не остаточним.
Хоча покриття — хороший показник, покращене покриття не завжди дорівнює підвищеній ефективності.
Деякі оператори використовують інші методи перевірки покриття. Каолінова глина — інертна суміш, що залишає білий осад при висиханні. Червоний, жовтий або зелений розчинний харчовий барвник також можна використовувати як індикатор покриття. Навіть такі флуоресцентні барвники як фосфор можна розприскувати вночі та підсвічувати чорним світлом.
Каолінова глина та флуоресцентні барвники розприскані на крони фруктових дерев надають багато інформації щодо покриття при обприскуванні, проте достатньо незручні в порівнянні з водочутливим папером.
Домашнє завдання
Ці методи підкажуть чимало оператору, оскільки за їх використання краплі осідають на фактичній цілі, а не на папірцю, прикріпленому на кроні рослини. Однак, вони займають досить багато часу, зусиль і, зазвичай, недоступні для більшости операторів.
Крім того, вони не дозволяють проводити багаторазове обприскування крони тієї самої рослини для порівняння впливу на покриття через зміну налаштувань — якщо вже ціль обприскано, то її обприскано.
Незалежно від того який метод ви вирішите використовувати, розуміння того, як зміни в обприскувачі або дія погоди впливають на ефективність покриття, є критично важливою інформацією.
Можливо, знадобиться час і деякі зусилля, аби все вийшло вірно, проте покращене покриття та зниження витрат розчину стануть суттєвою фінансовою винагородою за ваші зусилля.
Коментарі